И вот как многие успокаивают себя в это время и рассуждают что всё ещё не так плохо и даже если слышат о разных плохих новостях со всех сторон и видят какие принимаются законы против человеков то закрывают свои глаза и уши на происходящее и в беспечии своем думают, что это где-то там, а с нами ничего плохого не произойдет.
          Но мир поменялся и возврата к прежней жизни уже не будет никогда. Мир стремительно готовиться к пришествию своего Мессии и в преддверии этого события будут происходит разные перемены во всех сферах жизни человеческой. И это будет допущено Мной, ибо должно исполниться всё что написано в Слове Моем.
          Народ Мой входит во времена скорби и во времена тяжких испытаний. Ибо поднимется гонение на Церковь Мою и слабые и неутвержденные отпадут как мякина. Некоторых буду проводить через огонь испытаний и буду очищать и употреблять их для дела Своего. Некоторых поведу в тюрьмы и на смерть для Славы Моей, а некоторых по молитвах родных буду спасать, как головню из огня. И буду приготовлять и отзывать чтобы спасти души, ибо не смогут пройти это время и устоять. Верных Своих буду вразумлять через Слово и через откровения Духа Святого и через сновидения и видения и не оставлю без руководства. Пища духовная и помощь будет подаваться вовремя и не оставлю Своих детей в жертву врагу, но укрою их в тени крыл Своих и поведу десницею руки Своей.
          Дети Мои приготовьтесь ибо будете встречать сопротивление и восстание в среде своей. Ибо как тогда рожденный по плоти гнал тех кто по духу так и ныне. Ибо время последнее и предаст брат брата своего на смерть и отец сына своего и восстанут дети на родителей и умертвят их и будете ненавидимы всеми за имя Мое, но претерпевший же до конца спасется. Дети Мои, вооружитесь той мыслью что вы на то и призваны чтобы ради Христа не только веровать в Него, но и страдать ради Него. И Христос пострадал за нас чтобы мы шли по следам Его и не бойтесь убивающих тело, души же не могущих убить, но более бойтесь того, кто может и душу и тело погубить в геенне огненной.
         Дети Мои вы входите в год великих перемен, великих потрясений по всему лицу земли, ибо все так быстро будет меняться. Весть за вестью будет приходить и потрясать разум и сердце человеческое. Закон за законом будет приниматься не во благо живущих на земле. В особенности враг поднимется против народа и издадут законы чтобы притеснять народ и чтобы умолкли благовествующие об истине Моей и чтобы заменить Истину на Ложь. Ибо будет много ложных учителей и пророков в это время и если возможно, то враг будет обманывать и прельщать даже избранных Моих. Дети Мои стойте твердо в истине Моей ибо это будет последняя битва Церкви Моей на этой земле с врагом душ человеческих. Ибо в сильной ярости поднимается враг против народа Моего и как нужна сила Духа Святого для победы в этой войне. Дети Мои не бойтесь ибо вот Я с вами до скончания века сего и не оставлю вас и в это время готовлю вас на день злой.
          И как важно приложить ухо свое к слушанию слова Моего, а сердце свое к исполнению его. Еще малое время для подготовки поэтому наполните сосуды свои елеем и силою Духа Святого чтобы пройти и устоять. Взывайте ко Мне и Я буду открывать вам планы вражеские, чтобы повести народ Свой без урона и чтобы сокрыть от беды, что будет допущена в мире этом.
          Ибо скудость в пропитании ждет впереди, военные слухи и действия, восстания и мятежи, умножение болезней и смертей, страшные явления в природе. Будут рушиться экономики мира и будут изменения в правлении и в законах всех стран. Помните дети, что рожденный от Бога, побеждает мир и сия есть победа победившая мир - Вера ваша. Аминь.

         Сатана скликав світовий конгрес демонів.
         У своїй вступній промові він сказав: “Ми не можемо заборонити християнам ходити до церкви. Ми не можемо заборонити їм читати Біблію. Ми не можемо заборонити їм спілкуватися з Богом у молитві. Як тільки вони встановлюють зв'язок з Христом, ми одразу втрачаємо над ними владу. То нехай ходять до своїх церков, але ми вкрадемо їх час, щоб вони завжди були ЗАЙНЯТІ - не могли молитися і каятися і виростити стосунки з Христом. "Так треба робити", - сказав диявол. "Ви повинні перешкоджати їм спілкуванню з Богом і підтримувати цей зв'язок протягом дня.
         "Як ми це зробимо? ", - кричали демони. "Тримайте їх зайнятими нічим і думайте про багато способів зайняти їх розум усілякими непотрібними речами. А головне, надихати в них жагу до матеріальних благ та збагачення. Нехай проникає бажання заробити якомога більше грошей і купити собі машини, квартири і котеджі. Нехай заробляють все більше і більше грошей, щоб ходити в ресторани і кафе, щоб купити дорогий модний одяг, робити дорогий ремонт квартир і облаштувати меблі. Спробуйте їх витрачати, витрачати і брати, позичати, брати довгострокові кредити і, таким чином, опинитися в зележності від грошей. А коли їхні голови заполонить бажання - особистого збагачення, прагнення до грошей - Христос їм вже не знадобиться... Переконуйте своїх дружин залишатися на роботі, а своїх чоловіків працювати 6-7 днів на тиждень, 10-12 годин на день, щоб вони не мали часу піклуватися про свої сім'ї.
         Діти. Не дозволяйте їм проводити час з дітьми, щоб їхні діти з ранку до ночі тусувалися на вулиці і дружили з поганими компаніями, тоді вони перестануть вчитися і нічого хорошого з них не вийде. Тоді їхні сім'ї розпадаться і їм буде самотньо, а ми допоможемо їм заснути від горя. Стимулюйте їх розум без міри, щоб телевізори та комп'ютери в їх домівках постійно працювали, а вони проводять якомога більше часу за телевізором та комп'ютером і ніколи не встигнуть помолитися. Переконайтеся, що нехристиянська музика постійно грає в кожному магазині та ресторані світу. Це заблокує їх розум і зруйнує їх єдність з Христом.. Розкладіть багато журналів і газет на столах в кафе.
         Бомбіть їх розум новинами та рекламою 24 години на добу. Нехай по дорозі ловлять море білбордів. Заповнюйте свої поштові скриньки рекламою, каталогами замовлень поштою, інформаційними бюлетенями та пропозиціями безкоштовних продуктів, послуг та Покажіть худеньких, гарненьких моделей в журналах і по телевізору, щоб їхні чоловіки повірили, що зовнішня краса - це найважливіше, і вони стали незадоволеними дружинами. Зробіть своїх дружин занадто втомленими, щоб любити своїх чоловіків вночі.
         Якщо вони не дають своїм чоловікам кохання, яке їм потрібно,- чоловіки почнуть шукати її в інших місцях. Це швидко знищить їх сім'ї! Відволікайте їх від новорічних та пасхальних свят, концерти на телебаченні і п'яні празники, щоб не робили навчили своїх дітей справжньому сенсу Різдва та Пасхи.
         Нехай повертаються втомлені навіть з відпустки.
         Тримайте їх весь час ЗАЙНЯТИМИ, щоб не йшли до природи і не милувалися Божим творінням. Відправте натомість їх до парків розваг, спортивних заходів, ігор, концертів і кіно. І нехай всі християни будуть назавжди - ЗАЙНЯТО, ЗАЙНЯТО, ЗАЙНЯТІІІ! Затоплюйте їх життя настільки добром, щоб у них не було часу шукати сили в Ісусі. Скоро вони будуть жити і працювати спираючись тільки на себе, жертвуя своїм здоров'ям та сім'ями заради бізнесу та грошей.
         Це спрацює! Це був чудовий план! Диявол та Біси щасливо виконують свою місію, роблять християн всюди більш зайнятими та поспішають туди-сюди, залишаючи менше часу для Бога, молитви та своїх сімей…
         Питання в тому, чи вдався Дияволу його намір? Ви будете суддею!

         ​Очень известный Доктор Марк, был превосходным специалистом в области онкологии. Однажды он собирался на очень важную конференцию в другой город, где его должны были наградить премией в области медицинских исследований. Он очень волновался, так как на этой конференции должны были оценить его многолетние труды.
         Однако, через два часа после того, как самолет взлетел, произошла аварийная посадка в ближайшем аэропорту из-за какой-то технический неполадки. Доктор боялся не успеть, поэтому арендовал машину и поехал сам в город, где должна была проходить конференция.
         Однако, вскоре после того, как он выехал, погода испортилась, и начался сильный шторм. Из-за сильного дождя он не туда свернул и заблудился. После двух часов безрезультатной езды он понял, что пропал. Он чувствовал себя голодным и ужасно уставшим, поэтому решил поискать, где бы остановиться. Через некоторое время, он, наконец, наткнулся на маленький дряхлый дом. Отчаявшись, он вышел из машины и постучал в дверь.
         Дверь открыла красивая женщина. Он объяснился и попросил её воспользоваться телефоном. Однако, женщина сказала ему, что у неё нет телефона, но он может зайти и подождать, пока погода не улучшится. Голодный, мокрый и уставший врач принял её любезное предложение и вошёл. Дама дала ему горячий чай и поесть. Леди сказала, что он может присоединиться к её молитве. Но, Доктор Марк улыбнулся и сказал, что он верит только в трудолюбие и отказался.
         Сидя за столом и попивая чай, доктор наблюдал за женщиной в тусклом свете свечей, как она молилась рядом с детской кроваткой. Врач понимал, что женщина нуждается в помощи, поэтому, когда она закончила молиться, спросил её:
— Чего именно вы хотите от Бога? Неужели вы думаете, что Бог когда-нибудь услышит ваши мольбы?
         А потом он спросил о маленьком ребёнке в кроватке, возле которого она молилась. Леди грустно улыбнулась и сказала:
— Ребёнок в кроватке это мой сын, который страдает от редкого типа рака и есть только один врач, его зовут Марк, который может излечить его, но у меня нет денег, чтобы позволить себе его, кроме того, Доктор Марк живёт в другом городе. Бог до сих пор не ответил на мою молитву, но я знаю, что он поможет… и мою веру ничего не сломит.
         Ошарашенный и потерявший дар речи доктор Марк просто расплакался. Он прошептал:

— Бог велик…

         Он вспомнил всё, что с ним сегодня произошло: неисправность в самолете, проливной дождь, из-за которого он сбился с пути; и всё это произошло потому, что Бог не просто ответил на её молитву, но и дал ему шанс выйти из материального мира и помочь бедным несчастным людям, у которых нет ничего, кроме молитвы.

         Одного разу старець поставив нам питання:
         - Що значить «Молитва зарахується за гріх»?
         - Напевно, неправильно молилися, - відповіли ми.
         - Ні, правильно молилися - сказав старець.
         - Напевно, молитва не виходила з серця ...
         - З серця виходила !!! - Напевно, не уважно молилися.
         - Теж мені, загордилися, стали святими, неуважність кожному з нас властива.
Не вгадавши, ми попросили старця пояснити нам.
         - Зараз поясню.
         У цей час прийшов до нього один віруючий за благословенням. Отець попросив його надати послугу, але молодий чоловік відмовив йому в ній, посилаючись на зайнятість:
         - Зараз не можу, а потім подивимося, - і пішов з цими словами. - Зараз він піде і буде молитися п'ять годин поспіль, а чи прийме Господь його молитву, якщо він відмовив мені в допомозі? Не будете заповідей Божих дотримуватися - годі й Бога турбувати вашими довгими молитвами, не почує вас Господь, та й молитва ваша зарахується вам у гріх.
         Добрі справи відкриють двері раю, смиренність введе вас в рай, а любов'ю побачите Бога. Якщо за молитвою не слідують добрі справи, молитва мертва, - говорив старець.
         Отже, якщо ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді прийдеш і принесеш дар твій.
         Мирись з твоїм противником швидше, поки ти ще з ним у дорозі, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе до в'язниці (Мф.5: 23-25).

         Жив собі в селі старий чоловік, він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, тому, що в нього був пречудовий білий кінь. Йому пропонували за коня нечувані гроші, але чоловік відповідав:
         – Цей кінь для мене, не кінь, а товариш. Як можна продати товариша? Чоловік бідував, але не згоджувався продавати коня. Одного ранку він не знайшов коня у стійлі. Зібралося все село і всі почали осуджувати старого:
         – Ти дурний старий, – говорили йому, – ми знали, що коли небудь коня вкрадуть. Ліпше би ти його продав. Як тобі не поталанило!
         Старий сказав:
         – Я не знаю всієї історії, я не знаю, чи пішов він, чи його вкрали. Існує факт, а все решта – судження. Ще не відомо, чи це – біда, чи це – благословення. І хто зна, що станеться потім.
         Люди засміялися, вони завжди знали, що він трішки схиблений. Через 15 днів кінь несподівано повернувся і навіть привів із собою 4 лошат. Люди знову зібралися і сказали:
         – Правду казав ти, старий, не лихо це насправді, а благо. І знову старий сказав:
         – Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся. Хто зна, благословення це чи ні. Ви прочитали одне слово у реченні, як ви можете судити про всю книгу?
         Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало. У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат і за тиждень упав і зламав ногу. Люди казали:
         – Ото невезіння. Твій єдиний син не може ходити. А він же – єдина твоя підмога. Ліпше би ти продав коня і мав би хоч гроші. І котрий вже раз старий відповів їм:
         – Ви одержимі судженням. Не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, чи горе це, чи благословення.
         Так сталося, що за кілька тижнів спалахнула війна. Молодих хлопців забрали у військо. Зостався лише скалічений син старого. Всі мешканці плакали, тому, що битву було програно і майже вся молодь погинула. Люди прийшли до старого і казали:
         – Ти мав рацію – це виявилося, благо. Може твій син і скалічився, але він з тобою. А наші пропали назавжди.
         І знову стрий сказав:
         – Ви знову судите. Я не знаю всієї історії і ніхто не знає…
         Насправді наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершини, але з’являється ще інша, вища. Життя – безкінечна подорож. Ми повинні навчитися правильно сприймати те, що посилає нам Господь в житті. Ми інколи бачимо лише короткий сегмент, і завжди важко зробити правильний висновок, що нам є на користь, чи на журбу. Звичайно, речі які спричиняють нам біль, спонукають нас змінювати курс в житті. Нам неприємно, але дуже часто через ці неприємності змінюється наше життя на благо.

          Пізно ввечері на ліжку в своєму будинку помирав чоловік. Він був похилого віку, але сказати про себе, що гідно приготувався до смерті, не міг: надто пізно він зрозумів, що дорога у вічність починається з самого народження, а не на порозі смерті ...
         А тому душа його страждала і мучилася.
         «Пізно, пізно», - зітхав чоловiк і з болем перебирав в пам'яті нитки подій. Чомусь згадувалося не те, чим можна було б пишатися, а інше, скорботне і ганебне, про що з суворою нещадністю нагадувала йому совість: брудні вчинки, образи, які наносив він близьким, безсоромні справи. Все це дуже мучило і лякало, розумінням, що нічого вже виправити не можна. Занадто пізно.....
         Його дочка кілька разів заходила в кімнату і з болем дивилася на батька жалісливим поглядом ...
         - Що тобі принести? Чаю? Води? - питала вона.
         Батько ледь хитав головою: «нічого не хочу». І говорив одними очима: «прости мене, дочка ...»
         Він помер вночі, коли в кімнаті нікого не було, і дочка не бачила, як болісно здригалося його тіло, а душа чіплялася за життя, боячись і жахаючись того, що її чекає.
         На землі час йшов своєю черою, стрілки мірно відраховували хвилини, а в надземному просторі почалася справжня битва за душу ....
         Тому що тiльки їй вартувало відокремитися від тіла, як сотні мерзенних і злісних лап потягнулися до неї, бажаючи схопити її і тягнути в брудний вир. «Наша! - з усіх боків чулося шипіння. - Вона наша! » - «Ні, не ваша!» - пролунали з іншого боку чисті голоси. Синьокрилi Ангели, розрізаючи простір своїм світлом, стрімко підлетіли до душі і хотіли відвести її звідси, але тільки ....
         - Він погано говорив про Бога! - пролунало десь збоку.
         Душа здригнулася: було, було таке! Одного разу він бачив, як дочка принесла і поставила в своїй кімнаті ікону. Скільки образливих слів сказав він тоді! Але ж дочка просила:
         «Не говори так, батьку!» Та хіба послухався він?
         - Він робив це через незнання! - захищав його Ангел.
         - Яке вже незнання! Що,хiба вiн малою дитиною був? - єхидно посміхнувся біс. А інші, немов зрадівши, тут же підхопили:
         - лихослів'я! Моторошні слова говорив!
         Ангели не губилися:
         - Цей чоловiк виховав трьох синів і прекрасну дочку християнку!
         - Без його участі дочка стала християнкою! - злісно відповідав біс.
         - Він любив її! - говорив Ангел.
         - І ображав ... - уточнював біс ...
         - Щоб забезпечити сім'ю, він багато і непосильно працював.
         - А потім частину грошей пропивав, - посміхнувся біс.
         Здавалося, йому подобається знущатися над душею, тому що з кожним викриттям та болісно тужила і здригалася.
         Але Ангели заступили її собою і не збиралися здаватися.- Він допомагав своїм рідним і близьким, ніколи не відмовляв у допомозі! Душа стрепенулася: так, дійсно, допомагав: по дрібницях, по господарству. Ніколи нікому не сказав «ні»! І з надією трохи піднеслася.
         Біси скупчилися в купку і радилися: безкорислива допомога прирівнюється до милосердя, а милосердя - занадто вагомий камінь на користь душі. Але тут же полетіли інші викриття:
         - Вкрав! Образив! Збрехав!
         - Це були поодинокі випадки, - як могли, парирували Ангели, - він завжди глибоко переживав скоєне.
         - А коли змусив дружину зробити аборт ?! Дітей йому багато здалося! Ангели скорботно застигли. Чим на таке відповіси? Нічим відповідати ...
         Біси посміхалися, злорадно потирали лапи:
         - А говорите, не наша ...
         - Не віддамо! - встав між душею і бісами найвищий Ангел.
         - Він багато грішив, це так, але були хвилини і покаяння.
         - Тільки хвилини! А каятися потрібно було все життя! Забираємо! Наша душа!
         Жах охопив душу. Чоловiк розумів, що ніхто і ніщо йому не допоможе, і навіть зусилля Ангелів не здатні його захистити. Він підняв голову вгору і без будь-якої надії подивився в далеке чорне небо ...
         Незадовго до ранку дочка увійшла в кімнату і побачила, що батько помер. Вона довго сиділа на підлозі біля ліжка, гладила руку батька і щось тихо примовляла. А потім взяла вервицю і, схиливши свою голову, почала смиренно молитися:
         - Мати Бога Живого, Пресвята Богородиця, спаси тата мого. Пресвята Богородиця, спаси тата мого.
         Вона молилася, а серце плакало: відчувала дівчина, що нелегко її батькові ...
         Молитва лилася і лилася, ніжна, добра, яка просить, а тонкі пальці звично перебирали намистини вервицi.
         - Пресвята Богородиця, спаси тата мого ...
         Душа довго і скорботно дивилася в небо, вже не вслухаючись в вищання бісів ...
         Людина зрозуміла, що програла свою головну битву і що ніякі зусилля свiтлокрилих істот не допоможуть йому. Хотів повернутися і щось сказати, але в цю мить все навколо освітилося, і здалеку, з темної глибини, раптом наблизилася Дiва.
         Вона була настільки тиха, велична і прекрасна, що людина завмерла в блаженстві.
         Він пiзнав Її, бо бачив безліч разів на тій іконі, що висіла в кімнаті дочки, і навіть одежа була на Нiй та ж сама: вишнева з зеленим. «Богородиця!» - вимовив він ...
         Матір Бога Живого нечутно наблизилася, спокійно глянула на Ангелів, що стояли в найглибшiй повазі, обпекла поглядом бісів, а потім простягла руку душі.
         - Йдемо, чадо, - сказала Вона, і стільки глибокої краси було в Її голосі!
         Душа подала свою долоню, не відриваючи очей від Лика Пресвятої Богородиці, і зробила крок.В ту ж мить прямо під її ногою раптом виник щабель, за нею - інший, і батько прочитав:
         «Мати Бога Живого, спаси тата мого ...»
         Він здивовано ступив далі, ще далі, щаблі піднімалися вгору, і на кожному було написано:
         «Пресвята Богородиця, спаси тата мого ...»
         Володарка Неба і Землі вела смиренну душу. Розлетілися Ангели. Зникли біси. Очистився небесний простір. І тільки ступені горіли під ногами:
         «Пресвята Богородиця, спаси тата мого ...»
Вони були безмежні і піднімалися високо-високо: туди, куди сама душа ніколи не змогла б дійти ..

         Я просив у Бога забрати мою гординю, і Бог відповів мені:
         - Ні! Гординю не забирають, від неї відмовляються.
         Я просив у Бога дарувати мені терпіння, і Бог відповів:
         - Ні! Терпіння не дають, а набувають у випробуваннях.
         Я просив у Бога дарувати мені щастя, і Бог сказав:
         - Ні! Дається благословення, і тільки від тебе залежить, будеш ти щасливий чи ні.
         Я просив Бога вберегти мене від болю, і Бог сказав:
         - Ні! Страждання допомагають згадати Бога і наблизитися до Нього.
         Я просив сил, і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене.
         Я просив мудрості, і Бог послав мені проблеми, щоб я навчився вирішувати їх.
         Я попросив у Бога, щоб навчив мене любити людей так само, як Він Сам любить мене.
         - Тепер ти зрозумів, про що треба просити, - відповів Бог і послав до мене людей, які потребують моєї допомоги.
         Я не отримав нічого з того, що хотів, але отримав все, що мені було потрібно!

         👇🏻Повчальна притча про те, що всі події в нашому житті відбуваються не просто так.

         …На околиці одного села стояло Розп’яття.
         Багато подорожніх припадало до Христових ніг в своїх надіях… болях… стражданнях і проханнях.
         …Одного дня до цього Розп’яття прийшов один літній чоловік, і почав просити у Спасителя:
         – Боже, Ти так важко терпиш, дозволь мені помінятися з Тобою місцями, і я хоча б на один день полегшу Твої страждання!
         …Тут несподівано промовив з Розп’яття Ісус:
         – Добре, але за однієї умови: щоб Ти не побачив, чи яке б прохання не почув, маєш мовчати.
         – Я згідний, Боже! Лишень дозволь мені полегшити Твої страждання…
         В цю ж мить чоловік помінявся з Ісусом місцями. За цілий день побачив і почув він багато людей і прохань.
         Під кінець дня зупинився багатий подорожній з мішечком золота, швиденько помолився і пішов своєю дорогою, забувши при цьому мішечок з золотом на лавці…
         Слідом за ним зайшов бідний чоловік, просити Бога про допомогу… Тільки помолився і от, диво, дивиться, а перед ним на лавці мішечок. Заглянув чоловік в середину, побачив золото і подякувавши Богу, що так скоро вислухав його прохання, побіг щасливий до дому.
         За якусь мить зупинився молодий хлопець просити у Розп’ятого Христа про щасливу подорож кораблем до дому. Тільки почав він молитись, як його перервали – багач вернувся зі стражою і був впевнений, що саме цей хлопчина забрав його золото.
         Хлопець почав говорити, що нічого не бачив і не знає, та все марно… Ніхто його не слухав…
         …Тут чоловік з Розп’яття крикнув:
         – Це не правда, він не брав золота!
         І розказав всю правду. Хлопця відпустили і пішли шукати бідного. Коли всі розійшлися… Ісус промовив :
         – Твій час вичерпаний, ти не здержав свого слова!…
         – Але ж Боже, хіба це справедливо, щоб судили невинну людину!?
         – ТАКА ВОЛЯ БОЖА! – відповів Ісус. Цей багач мав загубити це золото, бо хотів його використати в дуже поганих цілях. Бідняк мав його знайти, щоб спасти сім’ю від голоду… А хлопець, якого відпустили не мав встигнути на корабель, який саме зараз потопає в морі…

         Мораль:
         Навіть якщо у вашому житті трапляється щось погане, не впадайте у відчай, можливо, саме так Бог відводить від вас ще більше горе. Знайте, якщо Господь посилає у ваше життя випробування, то обов’язково дасть сили для їх подолання.

         У Бога на все є причина!

         Маленький хлопчик запитав маму:
         «Чому ти плачеш?»
         - Тому, що я жінка!
         - Я не розумію!
         Мама обійняла його і сказала "Ти не зрозумієш цього ніколи".
         Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причини?"
         "Усі жінки іноді плачуть без причини", - відповів батько.
         Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: "Чому жінки плачуть?" Нарешті він запитав у Бога...
         І Бог відповів: "Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі, такі сильні, щоб тримала цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувала дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, щоб стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона піклується про хворих і втомлених не скаржачись. Я дав їй доброту - любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я зробив її з ребра чоловіка, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не завдасть їй болю навмисно, але іноді випробовуватиме її силу й рішучість стати поряд з ним без вагань. І нарешті, Я дав їй сльози. І дав право проливати їх, де і коли вона забажає. І тобі, сину Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці чи манікюрі. Краса жінки в очах, які відчиняють двері до її серця, де живе любов". ЗАПАМ'ЯТАЙ, ЯКЩО ТИ – ЧОЛОВІК...
         Будь обережним – не дай жінці заплакати, тому що Господь рахує її сльози...
         Жінка сотворена з ребра чоловіка, а не з ноги, щоб бути приниженою, та не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути поруч із тобою, і бути рівною тобі. І з-під руки, щоб бути захищеною тобою. І зі сторони серця, щоб бути коханою…

         Бог говорит: «Кого бы ты ни полюбил сильнее Меня, того Я заберу у тебя…».
         И ещё: «Не говори: не проживу без него» — Я сделаю так, что проживёшь.
         Сменится время года, ветки деревьев, некогда дававшие тень, высохнут, терпение иссякнет, та любовь, что ты считал искренней, покинет тебя, ты будешь в замешательстве. Твой друг обернётся врагом, а враг вдруг станет другом — вот таков этот странный мир.
         Всё, что ты считал невозможным, осуществится… «Не упаду», — скажешь и упадёшь, «Не ошибусь» — и ошибёшься. И самое странное в этом мире — «Это конец» —скажешь, и всё равно будешь жить...

         Господи Всемогутній!
         Дякуємо Тобі за збережені життя нашим воїнам і молимо Тебе про їх шлях з полону додому. Домовленості на високих рівнях погано працюють, але Найвищий Рівень - то Ти, Господи!
         Почуй благання мами, тата, дружин і дітей, які щомиті молять Тебе про визволення з полону їх рідних. Вони сподіваються на чудо від Тебе, вірять у нього.
         Воїнам нашим, що в полоні, щохвилини давай незламності духу, здоров’я, води і їжі. Дай їм особливе відчуття, що Ти, як Добрий Пастир, присутній з ними «в долині смертної темряви» й виведеш їх звідти.
         Нам дай терпіння, стійкості у вірі Тобі та сподівання на зустрічі з нашими близькими вже на волі.
         Невпинно просимо Тебе, Господи, про Перемогу, яку Ти маєш для нас у Своїй Руці.
         Дякуємо, що Ти з нашими Збройними Силами України!
         Віримо Тобі!
         Довіряємо ЗСУ!
         Уся Слава належить Тобі!
         Амінь.